Головне управління ДФС у Закарпатській області на виконання вимог ст.52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) розглянуло в межах своєї компетенції запит про надання індивідуальної письмової консультації від щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним соціальним внеском вартості диспетчерських послуг (послуг таксі) для перевезення працівників, а також правомірності включення таких видатків до складу витрат у фінансовій звітності та коригування визначеного фінансового результату при поданні декларації з податку на прибуток, та повідомляє наступне.
Відповідно до ст. 10 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971р. (далі – КЗпП) з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів працівників, роботодавців на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань укладається колективний договір.
До змісту колективного договору згідно зі ст. 13 КЗпП включається, зокрема, встановлення гарантій, компенсацій, пільг. При цьому колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Також ст. 9¹ КЗпП передбачено, що підприємства, установи, організації у межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально - побутові пільги для працівників.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV “Податок на доходи фізичних осіб” ПКУ. Згідно зі ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб платника податку є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до пп.“е” пп. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ), зокрема, у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп. 165.1.53 п. 165.1 ст.165 ПКУ.
Додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV ПКУ) (пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 ПКУ (абз. 11 пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Відповідно до цього пункту під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з ПКУ, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:
К = 100 : (100 - Сп),
де К – коефіцієнт;
Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Разом з тим, згідно з п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX ПКУ об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, до яких, як передбачено пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, включається додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ).
Враховуючи зазначене вище, вартість послуг таксі, безкоштовного наданих працівникам підприємства, з метою оподаткування розглядається як дохід, отриманий такими працівниками у вигляді додаткового блага відповідно до пп. “е” пп. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164 ПКУ, з урахуванням норм пп. 164.5 ст. 164 ПКУ, та є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.
Наголошуємо, що кожен конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів і матеріалів, які стосуються окремої справи.
Щодо нарахування єдиного соціального внеску на вартість карток, які надають право працівникам підприємства на використання послуг таксі та видаються їм безкоштовно, то відповідно до абз. 2 п.1 част. першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Базою для нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, відповідно до п. 1 част. першої ст. 7 Закону № 2464 є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Складові фонду оплати праці визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, що затверджена наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5 (далі – Інструкція № 5).
Так, згідно з п. 3.20 розділу ІІІ Інструкції № 5 вартість придбаних підприємством проїзних квитків, які персонально не розподіляються між працівниками, а видаються їм у міру потреби для виконання виробничих завдань (у зв'язку зі специфікою роботи), не належать до фонду оплати праці та не є базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Щодо включення до складу витрат у фінансовій звітності вартості диспетчерських послуг (послуг таксі) для перевезення працівників.
Починаючи з 01.01.2015 об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають згідно з положеннями розділу III “Податок на прибуток підприємств” ПКУ (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ).
Міжнародні стандарти фінансової звітності застосовуються, якщо вони не суперечать Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – Закон № 996) та офіційно оприлюднені на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.1 ст.12 прим.1 Закону № 996).
Відповідно до ст.4 Закону № 996 бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на принципі відповідності доходів і витрат.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (далі – П(С)БO 16), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
Згідно із пп. 6 П(С)БO 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Тобто, формування витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період, починаючи з 1 січня 2015 року, здійснюється виходячи з Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Коригування фінансового результату, визначеного за даними бухгалтерського обліку, на суму понесених витрат диспетчерських послуг (послуг таксі) для перевезення працівників розділом III ПКУ не передбачено.
Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”). Отже, з питання кваліфікації та правильності відображення у бухгалтерському обліку вартості диспетчерських послуг (послуг таксі) для перевезення працівників доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Довідково повідомляємо, що інформаційно-довідковий департамент Державної фіскальної служби України надає відповіді на запитання платників податків з питань застосування податкового законодавства за телефоном 0-800-501-007 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів) з 8.00 до 20.00 (крім суботи та неділі) та в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі на офіційному сайті Державної фіскальної служби України за адресою sfs.gov.ua.
Перший заступник начальника
Головного управління О.М. Гопа