Головне управління ДФС у Закарпатській області на виконання вимог ст.52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) розглянуло в межах своєї компетенції запит про надання індивідуальної податкової консультації щодо надання податкової соціальної пільги при нарахуванні заробітної плати особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та одночасно має посвідчення інваліда 2-ї групи, можливості такому працівнику працювати у нічний та надурочний час, а також необхідності донараховувати заробітну плату до рівня мінімальної, якщо він виконав місячну (годинну) норму праці, та повідомляє таке.
Надання податкових соціальних пільг передбачено ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ).
Підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ визначено, що будь – який платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відс. розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Підпунктом 169.4.1 п.169.4 ст.169 ПКУ визначено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
У 2017 році податкова соціальна пільга у розмірі 100 відс. суми пільги дорівнює 800,00 грн. при граничному розмірі доходу 2240,00 гривень.
Згідно з п.п. «ґ» п.п. 169.1.3 п.169.1 ст.169 ПКУ з урахуванням норм абзацу першого п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст.169 ПКУ платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги (у 2017 році – 1200,0 грн.), визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 ПКУ, для такого платника податку, який є інвалідом I або II групи, у тому числі з дитинства, крім інвалідів, пільга яким визначена п.п. «б» п.п. 169.1.4 п. 169.1 ст. 169 ПКУ.
Таким чином, інвалід І або ІІ групи має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, у розмірі, що дорівнює 150 відс. суми пільги, якщо розмір отриманого протягом місяця доходу не перевищує граничний розмір доходу для застосування податкової соціальної пільги.
Згідно з п.п. 164.2.1 ст. 164.2 ст. 164 ПКУ доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності (п. 164.6 ст. 164 ПКУ).
Однак, слід зауважити, що з 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон № 909), яким внесено зміни, зокрема, до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» в частині скасування утримання єдиного внеску з найманих працівників.
Крім того, Законом № 909 до ПКУ внесено зміни в частині встановлення єдиної ставки податку на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відс. зокрема, для доходів у вигляді заробітної плати (п. 167.1 ст. 167 ПКУ).
Враховуючи викладене, оскільки Законом № 909 з 01 січня 2016 року скасовано утримання єдиного внеску з заробітної плати найманих працівників, то під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування податком на доходи фізичних осіб визначається як нарахована заробітна плата зменшена на суми страхових внесків, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності, передбачених п. 164.6 ст. 164 ПКУ, але без зменшення на суму єдиного внеску. При цьому, доходи у вигляді заробітної плати оподатковуються за ставкою 18 відсотків.
Крім того, відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розд. XX ПКУ доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором .
Так, п. 163.1 ст. 163 ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, також доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Згідно з п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ для податку на доходи фізичних осіб, за ставкою, визначеною п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ (1,5 відсотка від об’єкта оподаткування).
Що стосується питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту, такі питання визначаються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП), Законом України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон N 108) та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 97 КЗпП визначено, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) (ст. 95 КЗпП та ст. 3 Закону N 108).
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) визначено, що базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі – Закон № 108) та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5).
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга ст. 9 Закону № 2464).
Згідно з частиною п’ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для роботодавців, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.
У разі, якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску за умови перебування у трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацювання всіх робочих днів звітного місяця.
Норма частини п'ятої ст. 8 Закону N 2464 щодо нарахування та сплати єдиного внеску із розрахунку не нижче встановленого розміру мінімальної заробітної плати на місяць не поширюється, зокрема, на заробітну плату інваліда, працевлаштованого за основним місцем роботи на підприємстві, де застосовується ставка 8,41 (5,5 або 5,3) відсотків. Для зазначених працівників сума єдиного внеску розраховується з фактично нарахованої заробітної плати незалежно від її розміру.
Довідково повідомляємо, що інформаційно-довідковий департамент Державної фіскальної служби України надає відповіді на запитання платників податків з питань застосування податкового законодавства та порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за телефоном 0-800-501-007 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів) з 8.00 до 20.00 (крім суботи та неділі) та в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі на офіційному сайті Державної фіскальної служби України за адресою sfs.gov.ua.
Заступник начальника
Головного управління Ю.Ю.Сакалош