Лист ГУ ДФС у Закарпатській області № 135

Головне управління ДФС у Закарпатській області на виконання вимог ст.52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) розглянуло в межах своєї компетенції запит про надання індивідуальної письмової консультації від щодо оподаткування отриманого дарунку у вигляді житлового будинку та земельної ділянки, та повідомляє наступне.

 Відповідно до пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ) з метою оподаткування резидентом вважається фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

При цьому, відповідно до пп. 34.1.14 п. 34.1 ст. 34 ПКУ чітко встановлено, що податковим періодом є, зокрема календарний рік.

Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Якщо всупереч закону фізична особа - громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого цим Кодексом або нормами міжнародних угод України.

Також, достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

При цьому, видана іноземцю на підставі Закону України від 7 червня 2001 року № 2491 «Про імміграцію» посвідка на постійне проживання в Україні є лише дозволом на постійне проживання в Україні і не підтверджує факт проживання (постійного проживання) іноземця в Україні, тому не може бути документом, який свідчить про резидентський статус платника податку в Україні. Отже, іноземець має документально підтвердити факт свого проживання (перебування) на території України понад 183 днів протягом календарного року.

 Згідно зі ст.29 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV, із змінами і доповненнями місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Крім того, абз. п’ятим ст.3 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі – Закон №1382) визначено, що місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання (абз. перший ст.6 Закону №1382).

реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції (абз. сьомий ст.3 Закону №1382).

Законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства - є підстави, встановлені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (ст.5 Закону №1382).

Відповідно до ст.5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі – Закон №3773) іноземці та особи без громадянства, зазначені у ч. четвертій - чотирнадцятій та сімнадцятій ст.4 Закону №3773, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в’їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону (п.1 ст.16 Закону №3773).

Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України (п.2 ст.16 Закону №3773).

Враховуючи вищевикладене, документами, які підтверджують перебування фізичної особи – нерезидента на митній території України понад 183 календарних днів є паспортний документ та/або імміграційна картка, а також документи, на підставі яких він тимчасово проживає в Україні та документи, що підтверджують право власності (користування) на житло, визначене ним як місце тимчасового проживання в Україні.

Відповідно до п. 174.6 ст. 174 ПКУ кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно із правилами, встановленими Розділом IV ПКУ для оподаткування спадщини.

Відповідно до п.174.3 ст.174 особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Підпунктом 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 Розділу IV ПКУ передбачено, що вартість власності, що успадковується членами сім’ї першого ступеня споріднення, оподатковується за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб.

При цьому, відповідно до пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 розділу І членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

Згідно з п.п. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 ПКУ вартість будь – якого об’єкта спадщини (подарунку), що успадковується спадкоємцями (обдарованими), які не є членами сім’ї спадкодавця (дарувальника) першого ступеня споріднення, оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ (5 відсотків від вартості будь-якої спадщини (подарунку).

У разі недотримання вимог щодо наявності документів, які підтверджують перебування фізичної особи – нерезидента на митній території України понад 183 календарних днів, інших документів, на підставі яких він тимчасово проживає в Україні, а також документів, що підтверджують право власності (користування) на житло, визначене ним як місце тимчасового проживання в Україні, будь-які об’єкти спадщини, що успадковується спадкоємцем - нерезидентом від спадкодавця - резидента оподатковуються за ставкою, визначеною в п. 167.1 ст. 167 ПКУ (п.п. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 ПКУ).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.5 ст. 167 ПКУ) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Пунктом 174.3 ст.174 ПКУ передбачено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню і зазначається в річній податковій декларації про майновий стан і доходи, крім спадкоємців - нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито» із змінами і доповненнями (далі – Декрет) платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Ставка державного мита за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об’єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження, встановлена у розмірі 1 відс. суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (п.п.«а» п. 3 ст. 3 Декрету).

Крім того, відповідно до п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПКУ, зокрема ФО – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ.

Так, п. 163.1 ст. 163 ПКУ передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. При цьому, до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розд. ІV ПКУ (п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав визначено ст. 174 ПКУ.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ (п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПКУ).

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 цього пункту (п.п. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Таким чином, дохід платника податку фізичної особи – резидента, отриманий від фізичної особи – резидента у вигляді спадщини (дарунку) включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника та підлягає оподаткуванню, з урахуванням норм ст. 174 ПКУ, військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

Також повідомляємо, що відповідно до ст. 31 Закону України від 2 вересня 1990 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» із змінами та доповненнями приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою. Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за домовленістю сторін.

При цьому згідно з п. 1 Указу Президента України від 10 липня 1998 року № 762/98 «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» розмір плати, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншим від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії.

Довідково повідомляємо, що інформаційно-довідковий департамент Державної фіскальної служби України надає відповіді на запитання платників податків з питань застосування податкового законодавства та порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за телефоном 0-800-501-007 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів) з 8.00 до 20.00 (крім суботи та неділі) та в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі на офіційному сайті Державної фіскальної служби України за адресою sfs.gov.ua

Перший заступник начальника

Головного управління ДФС

у Закарпатській області                               О.М.Гопа