Порядок визначення стаціонарних резервуарів для зберігання пального та перелік підтвердних документів для ліцензування

Податківці інформують, яким чином з метою заповнення заяв на отримання ліцензій на право виробництва, оптової, роздрібної торгівлі, зберігання пального визначається належність до стаціонарних резервуарів ємностей, які використовуються для зберігання пального, та на підставі яких документів.

Відповідно до термінологічної бази законодавства України а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів лічильників і рівнемірів лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв’язку» резервуар – законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання і для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці, яка формується на підставі положень Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163.

Таким чином, резервуар – це конструктивно визначений засіб вимірювальної техніки, який використовується для зберігання пального та є об’єктом державного метрологічного контролю.

Поняття стаціонарний резервуар використовується в Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженій наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України і Держспоживстандарту України від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі – Інструкція).

У пункті 4.3.1 Інструкції зазначено: об’єм та маса нафти і нафтопродуктів визначаються у стаціонарних резервуарах, транспортних мірах повної місткості та технологічних трубопроводах.

Отже, стаціонарний резервуар – це різновид резервуара, встановлений на постійному місці експлуатації, який не призначений для транспортування, а використовується для приймання, зберігання та відпуску пального або інших рідин.

Термін ємність (або місткість) у чинному законодавстві України не має спеціального нормативного визначення, але використовується як загальнотехнічний термін у низці державних стандартів. Так, відповідно до ДСТУ EN ISO 4225:2003 «Якість повітря. Загальні терміни та визначення» та ДСТУ 3134-95 «Резервуари сталеві зварні. Терміни та визначення», ємність (місткість) це простір, об’єм або посудина, призначена для утримання рідини, газу або сипучих речовин.

У практичному розумінні галузі зберігання пального, ємність – це узагальнюючий термін, який охоплює всі типи посудини, баків або резервуарів для зберігання речовин.

Враховуючи вище викладене, резервуар є видом ємності, що має метрологічні характеристики (градування), а стаціонарний резервуар – це конструктивно закріплена ємність, призначена для постійної експлуатації.

ДПС у Закарпатські області